Ольга Петрівна Кривенко, по матері Первоцвіт, ліпить докупи шлюб, а він не ліпиться. Що пристойніший і поважніший фасад, що солідніший вигляд це має збоку, то відчутніша пустка і порожнеча за лаштунками. Самотність, страх перед віком, правда, яку немає сил більше приховувати... Це все не закінчиться добром.Ні, героїня не дівчинка, щоб просто так тікати з дому, все-таки вона поважна людина, перекладачка зі сталою клієнтурою і професійним реноме. Але, тим не менше, вона втекла... Втекла у бабину хату на краю світу, втекла на далекий закинутий хутір з наміром пожити тихим усамітненим життям, розібратися у собі, подумати, врешті-решт.Але тихий усамітнений куточок виявився далеко не простим.Честь і нечисть, живе і неживе, чоловіки і жінки, насилля і безсилля, любов і зрада - все змішалося на нашому прикордонні.Баба свого часу відьмували і лишили по собі неабияку репутацію, яку хоч-не-хоч доводиться виправдовувати. Старі гріхи й злочини не бажають сидіти тихо і пробиваються назовні, шукаючи помсти і справедливості. Сучасні грішники не відстають від тодішніх, нагородивши такого, що без наливки не розібратися.А потім почалася війна.
Olga Petrivna Krivenko, po materi Pervotsvit, lipit dokupi shljub, a vin ne lipitsja. Scho pristojnishij i povazhnishij fasad, scho solidnishij vigljad tse maje zboku, to vidchutnisha pustka i porozhnecha za lashtunkami. Samotnist, strakh pered vikom, pravda, jaku nemaje sil bilshe prikhovuvati... Tse vse ne zakinchitsja dobrom.Ni, gerojinja ne divchinka, schob prosto tak tikati z domu, vse-taki vona povazhna ljudina, perekladachka zi staloju klijenturoju i profesijnim renome. Ale, tim ne menshe, vona vtekla... Vtekla u babinu khatu na kraju svitu, vtekla na dalekij zakinutij khutir z namirom pozhiti tikhim usamitnenim zhittjam, rozibratisja u sobi, podumati, vreshti-resht.Ale tikhij usamitnenij kutochok vijavivsja daleko ne prostim.Chest i nechist, zhive i nezhive, choloviki i zhinki, nasillja i bezsillja, ljubov i zrada - vse zmishalosja na nashomu prikordonni.Baba svogo chasu vidmuvali i lishili po sobi neabijaku reputatsiju, jaku khoch-ne-khoch dovoditsja vipravdovuvati. Stari grikhi j zlochini ne bazhajut siditi tikho i probivajutsja nazovni, shukajuchi pomsti i spravedlivosti. Suchasni grishniki ne vidstajut vid todishnikh, nagorodivshi takogo, scho bez nalivki ne rozibratisja.A potim pochalasja vijna.
