Софокл (близько 496-406 до н. е.) - афiнський поет i драматург. Його називають батьком зразкової античної трагедiї фатуму з її утвердженням iдеї всемогутностi долi.П'єса "Цар Едiп", яку визнають еталоном трагедiї, пiвтора тисячолiття була вiдома у численних рукописних джерелах, аж поки її нарештi надрукували 1502 року у Венецiї. Едiпу ще до народження було передбачено оракулом вбити отця й одружитися з матiр'ю. Як тiльки вiн дiзнався про свою страшну долю, то покинув прийомних батькiв, яких вважав рiдними, i, тiкаючи вiд похмурого пророцтва, ненавмисно здiйснив його. Не знаходячи цьому виправдання, Едiп виколов собi очi та став вигнанцем. Фройд назвав цей твiр Софокла трагедiєю на всi часи, бо тема слiпого року, неминучої долi супроводжує i супроводжуватиме людство завжди.Героїня п'єси "Антiгона", донька царя Едiпа, жертвує життям, залишаючись вiрною родинному обов'язку. Гегель вважав цю трагедiю найбiльшим досягненням свiтової поезiї.
Перекладач
Борис Тен
Sofokl (blizko 496-406 do n. e.) - afinskij poet i dramaturg. Jogo nazivajut batkom zrazkovoji antichnoji tragediji fatumu z jiji utverdzhennjam ideji vsemogutnosti doli.P'jesa "Tsar Edip", jaku viznajut etalonom tragediji, pivtora tisjacholittja bula vidoma u chislennikh rukopisnikh dzherelakh, azh poki jiji nareshti nadrukuvali 1502 roku u Venetsiji. Edipu sche do narodzhennja bulo peredbacheno orakulom vbiti ottsja j odruzhitisja z matir'ju. Jak tilki vin diznavsja pro svoju strashnu dolju, to pokinuv prijomnikh batkiv, jakikh vvazhav ridnimi, i, tikajuchi vid pokhmurogo prorotstva, nenavmisno zdijsniv jogo. Ne znakhodjachi tsomu vipravdannja, Edip vikolov sobi ochi ta stav vignantsem. Frojd nazvav tsej tvir Sofokla tragedijeju na vsi chasi, bo tema slipogo roku, neminuchoji doli suprovodzhuje i suprovodzhuvatime ljudstvo zavzhdi.Gerojinja p'jesi "Antigona", donka tsarja Edipa, zhertvuje zhittjam, zalishajuchis virnoju rodinnomu obov'jazku. Gegel vvazhav tsju tragediju najbilshim dosjagnennjam svitovoji poeziji.
Perekladach
Boris Ten
